Ми сприймаємо те, що оточує нас як даність: сонячний промінь, що грає відблисками на поверхні води, переливи фарб осіннього лісу, усмішку дитини... Ми не сумніваємося, що реальний мир саме такий, яким ми його бачимо. Але чи так це насправді? Чому іноді зір нас підводить? Як мозок людини інтерпретує видимі об'єкти?
Людина сприймає велику частину інформації про навколишній світ завдяки зору, але мало хто замислюється про те, як саме це відбувається. Найчастіше око вважають схожим на фотоапарат або телекамеру, що проектує зовнішні об'єкти на сітківку, яка є світлочутливою поверхнею. Мозок "дивиться" на цю картинку і "бачить" все, що нас оточує. Проте не все так просто. По-перше, зображення на сітківці перевернуте. По-друге, із-за недосконалих оптичних властивостей ока, таких як аберація, астигматизм і рефракція, картинка на сітківці розфокусована або розмазана. По-третє, око здійснює постійні рухи: скачки при розгляді зображень і при зоровому пошуку, дрібні мимовільні коливання при фіксації на об'єкті, відносно повільні, плавні переміщення при стеженні за рухомим об'єктом. Таким чином, зображення знаходиться в постійній динаміці. По-четверте, око моргає приблизно 15 разів на хвилину, а це означає, що зображення через кожних 5-6 секунд перестає проектуватися на сітківку. Оскільки людина володіє бінокулярним зором, то фактично вона бачить два розмитих зображення, які сіпаються і періодично зникають, а значить, виникає проблема поєднання інформації, що поступає через праве і ліве око.
Немає коментарів:
Дописати коментар